>>Эвакуация началась еще 23 июня. Вот свидетельство заместителя начальника УВС:
>>"....В 18 часов 23.06.1941 аппарат УВС, вместе со Штабом Погранвойск, был передислоцирован в район г. Тарнополь, куда прибыл в 9.00 24 июня. В г. Львове с оперативной группой Штаба и Начальником Погранвойск НКВД УССР остались комбриг Антипенко и группа работников УВС в составе 9 человек, из коих 5 человек, во главе с майором Лукьяненко, составили так называемую оперативно-хозяйственную группу по руководству военскладом № 12 и по обеспечению имуществом вновь формируемого 42 погранполка..."
>Вот что на эту тему выложела участник [b]dytyna[/b] на Форуми мил.юа
>А ось що пише Євген Наконечний у книжці "ШОА у Львові":
>На другий день війни несподівано для львів’ян совєтська влада стала панічно втікати з міста. Мешканці нашого будинку вражено спостерігали, як велика колона полку НКВД, що [b]базувався на Клепарівській вулиці у Будинку інвалідів[/b], на чолі з командиром, опустивши голови, із зачохленим полковим прапором понуро марширувала у бік Личакова, на схід. [i](с. 79)[/i]
233 полк на эту дату как раз был во Львове, гонял бандеровцев, мельниковцев и всякую сволочь.
>І друге:
>Запам’яталася ще тодішня розповідь кухаря Матіїва. Перед війною він працював на кухні в ресторані готелю "Жорж". Десь за тиждень перед початком німецько-большевицької війни готельні прибиральниці стали скаржитися, що в будинку появилася велика кількість вгодованих, сильних пацюків, які нахабно лазять по кухні і кімнатах в нічний час. Про досі небачене засилля пацюків заговорили знайомі "каналяжі" (..). "Десь тут їх хтось розводить, - твердив знайомий "каналяж", - ніколи раніше таких пацюків ми не бачили". "Я став здогадуватися, але не хотілося у таке вірити, - розповідав Матіїв. - Відразу після втечі большевиків я зі своїм другом Максимом за дорученням Організації перевірив [b]енкаведистську садибу, що розташована поруч готелю "Жорж"[/b]. [b]У будинку, де кінотеатр "Європа" (тепер площа Галицька, 15)[/b], ми ретельно обшукали всі приміщення. Знали, що [b]тут короткочасно утримували політичних в’язнів[/b] для якихось спеціяльних допитів. Всі кімнати були порожніми, ані сліду по арештантах, скрізь було чисто,п рибрано. Тоді ми зійшли вниз до підвалу. Підвальні приміщення були порожні, за винятком одного, найбільшого. Тут підлога була густо всипана шаром чистого жовтого піску. Каналізаційнийлюк був чомусь відкритим, а внизу шуміла річка Полтва. Відомо, що на тому місці колись стояв млин. Стіни цього підвального приміщення були вищерблені кулями. Не було сумніву - це розстрільна кімната. Куди ж тоді дівали трупи? Посередині стояв столик, а на ньому білів, можливо, забутий аркуш паперу. Була це облікова відомість зі списком осіб, яким видавалися патрони. Майже всі прізвища - на "енко", тобто східноукраїнські, трохи російських, єврейських прізвищ там не значилося. Коли ми вийшли з підвалу наверх, то помітили, що підошви нашого взуття аж по ранти просякли кров’ю. Треба було довго мити взуття, бо людська кров дуже чіпка". ([i]с.108-109[/i])
В запасе есть еще более страшнее трашилок?
Запомните сударь, кровь человеческая через несколько часов сворачивается т. е. высыхает и от нее остается только бурые пятна. Изучайте криминалистику!
