Наталія Яковенко
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ
ЧАСІВ ДО КІНЦЯ Х V ст
...
Виговський і його прибічники здобули
переконливу перемогу над московським військом у Конотопській війні .
Наприкінці вересня цар звернувся з грамотою до населення України ,
закликавши до збройного опору зраднику Виговському ; водночас через агентів
і шпигунів була розпочата антигетьманська агітація серед простолюду , зіперта
на антишляхетські настрої низів . Після цієї словесної артпідготовки більш як
1 00-тисячна московська армія під командуванням князів Олексія Трубецького ,
Григорія Ромодановського і Семена Пожарського перейшла у квітні 1 659 р .
український кордон і рушила на південь . Після кількох сутичок з силами
Ніжинського та Чернігівського полків , надто малими , аби стримати наступ ,
росіяни відтіснили 5-тисячний козацький загін полковника Григорія
Гуляницького до Конотопа і заперли його в облозі . Вона тривала понад два
місяці , аж доки на початку липня на виручку обложеним не підійшов
Виговський , 1 6-тисячне військо якого було підкріплене майже 30-тисячною
татарською кіннотою під проводом хана Мехмед - І V і кількатисячним
загоном найманців – поляків , сербів , німців та румунів . Влучним маневром
армія Виговського відтягла частину сил противника від міста і , влаштувавши
засідку , 9 липня вдарила по ньому на переправі через р .. Московські
воєводи зазнали нищівної поразки , від якої , за висловом козацького літописця ,
міг утекти до свого обозу під Конотоп хіба що той , хто мав крилаті коні .
Загалом же на полі бою полягло до 50 тис . московського війська
( сучасники називали як завжди перебільшені цифри ,
обраховуючи втрати до 1 30 тис .).
...
Статья из учебника Субтельного (вполне приличная кстати)
Історія України
Орест Субтельний
...
Хоч Гадяцька угода викликає серед істориків захоплення своїми потенційними наслідками для історії України, Польщі та Росії, її реальний вплив був мізерним, оскільки вона лишилася невиконаною. Ще навіть до її підписання Україну окупувало величезне, майже 150-тисячне московське військо під командуванням князя Олексія Трубецького. Спішно зібравши сили та з'єднавшись із своїми союзниками — поляками та кримськими татарами, Виговський рушив на північний схід назустріч загарбникам. 29 червня 1658 р. під Конотопом царське військо зазнало однієї з найстрашніших у своїй історії поразок. Російський історик Сергій Соловйов так описував її наслідки: «Цвіт московської кавалерії загинув за один день, і московський цар більше ніколи не зможе зібрати таку чудову армію, цар Олексій Михайлович з'явився перед своїм народом у жалобному вбранні і Москву охопила паніка... Ходили поголоски, що цар збирався перебратися до Ярославля за Волгою і що Виговський наступає прямо на Москву». Проте гетьман не зміг скористатися своєю блискучою перемогою. На Україні продовжували перебувати московські залоги; напад запорожців на Крим змусив союзників Виговського — татар — повернутися додому; на Полтавщині знову спалахнули заворушення. Кілька промосковських полковників звинуватили гетьмана в тому, що «він продає Україну полякам», і повстали. Це було останнім ударом. У жовтні 1659 р., не маючи змоги продовжувати війну з Москвою, Виговський відмовляється від гетьманства й тікає до Польщі.
...