От Гегемон
К radus
Дата 21.11.2006 18:12:12
Рубрики Прочее; Современность; Байки;

Нет

Скажу как гуманитарий
>"Перехресні стежки".

>"Дехто не хоче вірити, щоби президент брав половину хабарів, які одержує його канцеліст, ..."
Это западенщина

С уважением

От Ярослав
К Гегемон (21.11.2006 18:12:12)
Дата 23.11.2006 11:20:15

чтобы закрыть спор



Всiм старшинам тут без розбору,
Панам, пiдпанкам i слугам
Давали в пеклi добру хльору,
Всiм по заслузi, як котам.
Тут всякиї були цехмистри,
I ратмани, i бургомистри,
Суддi, пiдсудки, писарi,
Якi по правдi не судили
Та тiлько грошики лупили
I одбирали хабарi


замечу что в русском языке это слово тоже есть
см словарь Даля

>С уважением
Ярослав

От Chestnut
К Ярослав (23.11.2006 11:20:15)
Дата 23.11.2006 12:35:16

Не пойдёт -- "это искусственный язык для комического текста")))))))))) (-)


От radus
К Гегемон (21.11.2006 18:12:12)
Дата 21.11.2006 18:39:44

а кто же авторитет? (-)


От Ярослав
К radus (21.11.2006 18:39:44)
Дата 21.11.2006 18:42:33

да ладно...

это такие "специалисты"
я рядом цитату из Гончара дал :))

Ярослав

От radus
К Ярослав (21.11.2006 18:42:33)
Дата 21.11.2006 18:53:27

я видел, но все же интересно, кто авторитет для товарища Гегемона (-)


От Грозный
К radus (21.11.2006 18:53:27)
Дата 21.11.2006 22:53:23

Re: я видел,...

:-)) Неужели писатели-фантасты братья Стругацие? В "Пикнике на Обочине" сталкер идёт за "хабаром".


А само слово - вроде заимствование из тюркского, но очень давнее

От Alexeich
К Грозный (21.11.2006 22:53:23)
Дата 24.11.2006 01:09:51

Re: я видел,...

>А само слово - вроде заимствование из тюркского, но очень давнее

Скорее от немецкого (или идиша) habe - имущество.

От Ярослав
К Гегемон (21.11.2006 18:12:12)
Дата 21.11.2006 18:35:56

Re: Нет

>Скажу как гуманитарий
>>"Перехресні стежки".
>
>>"Дехто не хоче вірити, щоби президент брав половину хабарів, які одержує його канцеліст, ..."
>Это западенщина


а Підмогильний, Йогансен , Зеров, Гончар, Костенко - западенщина? могу привести примеры (это из того что вспомнил)

вот из Гончара

Бригадир, наздогнавши кладовщика, став про щось шепотiтися з ним, але
наслiдкiв це нiяких не дало, - довелося бiля собору й заночувати.
Всього один раз Єлька, ще дитиною, була коло цього собору, тодi тут
збирався базар, - мати якось взяла її, коли їхала сюди iз своїми
односельцями продавати соняшникову олiю. Ще картки були не вiдмiненi,
людям жилося сутужно; Єльцi пригадується, як жiнка якась ходила по базару
i вiд кожної з тих, що пiдторговували, збирала "комiрне" - по ложцi олiї.
- На мiлiцiонера, - пояснювала тихо.
Тобто щоб не ганяв, бо олiю тодi було заборонено продавати. I жiнки не
скупилися, давали кожна по повнiй ложцi на того худющого безолiйного
мiлiцiонера, i був то навiть не хабар, скорiше то була премiя за його
неформальнiсть i розумiння трудної для всiх пори. Собор тодi вразив Єльку
тiльки своєю суворiстю, холодним i якимось величавим непривiттям. А зараз
викликав своєю обдертiстю щось схоже на спiвчуття, був чимось ближчий до
її дитячих мрiй, до отих блакитних планет її дитинства.

>С уважением
Ярослав