|
|
От
|
Chestnut
|
|
|
К
|
ZaReznik
|
|
|
Дата
|
09.12.2005 00:18:04
|
|
|
Рубрики
|
WWII; Армия; ВВС;
|
|
Слишком близко к литературному, практически литературный, а не суржик
>Коли взлетів, набрав висоту 150 метрів. Думаю, треба перший розворот робити, потім лечу, треба ж другий розворот робити, розвернувся (? розгорнувся), аеродрома не бачу. Тоді згадав, що мені казали, що як тільки заблукаєш, то бери курс 90 й жми (??). Лечу, дивлюсь на землю. Яка річка тече? Подивлюсь на карту (? мапу), там написано Москва-річка, подивлюсь на землю, це не Москва-річка! Лечу, дивлюсь, яка довга й рівна полоса. Пійшов на бріючому (??), подивився, саджусь тут. Сів. Недалече сіло. Прийшов до председателя ковгоспу. Я йому ставлю задачу - виставити охорону. Вранці народ зібрався. Дітлахи (??) дивляться. Літак оглянули. Попрохав, щоб нічого не чіпали, не зламали. Сідає «У-2», вилазит капітан Баяндин, народ сгрудився. Я капитану Баяндину по всій формі докладаю: “Товарищу командир, виконав посадку, літак цілий, тільки немає палива. Льотчик такий-то”. Люди (??)стоять. А он мені каже, “М$#%к ти, а не льотчик”. Мене добу годували, а тут виходить/з'ясовується що я я М$#%к».
а "мапа" -- вообще немыслимый вариант, не могло быть потому что не могло быть
In hoc signo vinces