От Олег...
К All
Дата 09.06.2001 11:47:44
Рубрики Прочее; 11-19 век; Фортификация;

Прошу помощи в переводе с украинского

А вообще, не поскажите, есть ли элекронный переводчик какой-нть
с украинского на русский???

Спасибо...

А вот сам текст:

Артилерійське забезпечення фортеці протягом XV - XVIII ст.ст.
Опорядження фортеці артилерійським озброенням було першочерговим завданням її оборонної міці. Безперечним є той факт, що з великого числа Подільських укріплень головне місце потягом XV-XVIII століть посідало кам'янецьке. Час не зберіг документальних даних щодо її планування та озброєння протягом майже всього XV століття. Правда, відомо, що до середини XV століття вогнепальна артілерія мало впливала на регулярнсть фортечних забудов, оскільки сама залишала бажати багато кращого. У 1463 році польська корона викуповує кам'янецкий замок у магнатів Бучацьких і тут розпочинаються роботи по його пристосуванню згідно вимог вогнепального періоду. Перший, найдавніший опис що зберігся, складений під час передачі ряду подільських фортець новому старості у 1494 році, який характеризуючи озброєння подає: 11 гармат, в тому числі одну велику тарасницю, чотирі напів тарасниці, дві півгуфниці та чотирі меньші гармати. Тарасницями називали гармати невеликого калібру (40-45 мм) та ваги (до 120 кг), які застосовували на пряслах (тарасах) фортечних стін. Півтарсниці, відповідно, гармати того ж функціонального призначення, але в половину меншого калібру і ваги. Гуфницями (гафуницями, гауфницями, гаубицями) називали гармати, що могли вести обстріл, як по настильний так і по навесній траєкторії. Калібр їх був різноманітним, але здебільшого це були гармати великого калібру. Останні чотири гармати скоріше за все були такими, що відомі як пушки, тобто гармати настільного бою.

Крім цього фортеця мала шість гаківниць — великих фортечних рушниць з гаком на кінці ствола, який гасив віддачу пострілу. Довжина їх сягала 2-ох метрів і більше, калібр 20-30 мм. Вага становила 5-8 кг. Тут було також 15 рушниць або ручниць — ручна вогнепальна зброя (на той час гнотова-жагорна) вагою 2-4 кг, калібром 20-30 мм і довжиною близько 1,8 м. Про те, що фортеця лише незадовго перед описом почала переходити виключно на вогнепальну зброю вказують 102 балісти, котрі тут збереглися. Балісти це своєрідна метальна артилерійська зброя — великий лук на лафеті котрий посилав кам'яні або металеві кулі та стріли.

Розвиток вогнепальної зброї у перший половині XVI століття та експансійні устрімління вносять якісні корективи в озброєння кам'янецької фортеці. В середині вказаного століття тут за описом нараховували 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебузів, 20 коротких двоколісних мушкетів, 120 гарматних куль, 32 барилки та одну бочку пороху. На жаль, автор опису не вказав калібр гармат, зазначивши лише, що 6 з них більші, а 8 менші. Калібр скоріше за все коливався між 24 та 3 фунтами (152-176 мм). Аркебузою звали ручну вогнепальну зброю з гнотовим замком та незграбним прикладом. Калібр її становив 12-22 мм, загальна довжина 1,2-2,4 м, вага від 5 до 25 кг. На зміну ій прийшла вдосконалена зброя — мушкети в яких замість гнотових замків, почали використовувати крем'яно-коліщаті (ККЗ) та крем'яно-ударні (КУЗ). В нашому випадку йдеться про двоколісні мушкети, тобто такі котрі мали по два крем'яно-коліщатих замки на стволі.

Зособливою актуальністю постало питання артилерійського забезпечення Кам'янця на рубежі XVI-XVII ст., коли Кам'янцю безпосередньо почали загрожувати турки. Для більшого маневру вогнем з західного боку кам'яного замку в 1621 році постала нова фортеця або гонверк, що абсолютно панував над місцевістю, контролюючи підступи з боку Хотина. Король польський та королевич своїм коштом забезпечили фортецю артилерією, але інвентарі не зберегли кількісну та якісну характеристику кам'янецького арсеналу першої третини XVII ст. У 1637-1639 рр. тут нараховували 26 гармат різного калібру. У 1650-1654 рр. їх кількість збільшилась до 40 одиниць в тому числі 3 чвертькартауни (12 фунтова гармата — 122 мм), одна октава (8 фунтова — близько 100 мм), 11 полкових, 6 фунтових та 10 трифунтових гармат (95 та 76 мм), 2 кулеврини (20 фунтів), 2 кулеврини бастардові близько 10 фунтів, 8 фальконетів (1-2 фунта — 45-50 мм), 2 мортири (гармати навісного бою з крутою траекторією польоту ядра). Для забезпечення бою у 1654 році у замку було зосереджено 270 ц пороху, 115 ц олова, 4064 в'язки гноту, 4682 шт. 6-фунтових куль, 1638 шт. трифунтових, інших різних 4201 шт., 25 артилерійських та 1098 ручних гранат. Значно зросла кількість мушкетних куль порівняно 1650-1653 рр. — 204400 проти 29650 та 65280 відповідно. Оборонна спроможність Кам'янецької фортеці в разі потреби могла підсилюватись надвірною артилерією шляхти.

Особливе питання використання артилерії Кам'янця під час облоги його турками в серпні 1672 р. Відомо, що з боку турків обстріл міста вели понад 100 гармат, в тому числі 26 важких та 12 мортир. Щодо Кам'янецької артилерії, сталого числа не існує, хоч деякі джерела вказують, що гармат було близько 400(3), але захісники відзначали значну кількість гармат і пороху при браці гармашів. Брак фахових спеціалістів-гармашів був мабуть хронічним. Наприклад, генерал коронної артилерії Криштоф Арцишевський ще в 1647 р. відзначивши низький фах кам'янецьких артилеристів віддав наказ відправити до Кам'янця з Бару двох гармашів та двох ремонтників. Під час облоги 1672 р. один кам'янецький гармаш обслуговував від 4 до 6 стволів, а під кінець облоги 6 і більше.

Захопивши Кам'янець турки врахували помилки польського гарнізону, забезпечивши фортецю не тільки значною кількістю артилерії, але й кваліфікованими гармашами-гумбараджі. Напередодні евакуації з міста у вересні 1699 року турецький артилерійський арсенал нараховував 227 гармат та 14 мортир, котрі обслуговували близько 1000 солдатів

Після повернення Кам'янця під егіду корони Польської в 1699 році фортеця повинна була з нуля відродити артилерійський арсенал. За наказом генерала коронної артилерії Мартина катського Кам'янецька фортеця забезпечувалась гарматами за рахунок інших замків. Наприклад, 15 грудня 1699 року лише з Бару направлено в Кам'янець 8 залізних 3 та 6-фунтових гармат, одна залізна 15 фунтова мортира та дві бронзових, 6-фунтових.

Вже 1703 році кількість гарма в Кам'янці зросла до 76 одиниць, серед яких знаходилась одна 125-фунтова мортира (бл. 350 мм). В 1718 році тут налічувється вже 121 гармата, а в 1789 році 228 одиниць.

У XVIII ст. Кам'янець мав не тільки значний арсенал, але й став центром гарматного виробництва на Поділлі. В 1708 р. військовий інженер Арчибальд Анжей Гловер де Глейден утворює людвісарню, котра за 25 років існування виготовила бл. 40 гармат. стволів. В 1769 році комендант Кам'янецької фортеці Ян де Вітте відновлює роботу людвисарні і до 1772 року виготовляє ще 61 гармату. Таким чином, протягом XVIII ст., перед входженням міста до складу Російської Імперії, в Кам'янці було виготовлено біля 100 гармат. Всього під час переходу Кам'янця під владу Росії у фортеці налічувалось 245 гармат.

В 1812 році Кам'янецька фортеця виводиться за штат військового відомства, проте у місті продовжує перебувати гарнізонна артилерія, що входить до складу 9-ої бригади Дунайського округу, штаб-квартира якого знаходилась в Хотині.

Джерела

Список генералам, штабам и оберофицерам всей Росийской Армии с показанием чинов, фамилий, и знаков отличий. СПб. 1828 г.
Мемории или записки артилерийские... СПб. 1732 г.
Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного исскуства в России. ч.4. 1869 (рукопись).
Военные энциклопедии. СПб. 1911.
Ю. Сіціньський. Оборонні замки Західного Поділля. XIV-XVII ст. К.-П. 1994.
Артилерия. БСЭ, II вип. 1970.
Історія Українського війська. Львів. 1992.
В. О. Сидоренко. З історії селянсько-козацької артилерії часів Визвольної війни українського народу. 1648-1654 рр.
А. Б. Жук. Стрелковое оружие. М. 1992.
А. Н. Кирпичников, И. Н. хлопин. Крепость Кирилло-Белозерского монастиря и ее вооружение в XVI-XVIII веках. МИА 77/1958.
А. Н. Кирпичников. Метательная артилерия Древней Руси. МИА 1958.
С. Ольгенбрант. Энциклопедия повшехна. Польське войско. Варшава 1902.
Януш Волінські. Здзсьов воен польсько-турецьких. Варшава. 1983.
Даріуш Колодзейчик. Еялет Кам'янецькі. Варшава 1994.
Тадеуш Новак. Фортифікація і артилерія Каменца-Подольскіего в XVIII веке.// Студія і матеріали до гісторіі войсковості. том 19. ч. 1. Варшава 1973.
Тадеуш Новак. Арсенал в Каміенцу- Подольскім// Польська техніка воєнна XVI-XVIII века. Варшава 1970.
От Пехота
К Олег... (09.06.2001 11:47:44)
Дата 09.06.2001 14:12:13

Зараз спробуемо :)


Артиллерийское обеспечение крепости на протяжении XV - XVIII столетий
Оснащение крепости артиллерийским вооружением было первоочередной задачей ее оборонной мощи. Несомненным является тот факт, что из большого числа Подольских укреплений главное место на протяжении XV - XVIII вв. занимало каменецкое.Время не сохранило документальных данных о ее планировке и вооружении на протяжении почти всего XV столетия. Правда, известно, что до середины XV столетия огнестрельная артиллерия мало влияла на регулярность крепостных построек, поскольку сама оставляла желать много лучшего.В 1463 году польская корона выкупает каменецкий замок у магнатов Бучацких и здесь начинаются работы по его приспособлению к требованиям огнестрельного периода. Первое старейшее описнаие которое сохранилось, составленое во время передачи ряда подольских крепостей новому старосте в 1494 году, которое, характеризуя вооружение дает, 11 орудий, в том числе одну большую тарасницу, четыре полутарасницы, две полугуфницы и четыре меньших пушки. Тарасницами называли орудия небольшого калибра (40-45 мм) и веса (до 120 кг), которые применяли на пряслах (тарасах) крепостных стен. Полутарасницы, соответственно, орудия того же функционального назначения, но наполовину меньшего калибра и веса. Гуфницами (гафуницами, гауфницами, гаубицами) называли орудия, которые могли вести обстрел, как по настильной так и по навесной траектории. Калибр их был разнообразным, но по большей части это были орудия большого калибра. Остальные четыре орудия скорее всего были такими, что известны как пушки, то есть орудия настильного боя.

Кроме того крепость имела шесть гаковниц - больших крепостных ружей с гаком (крюком) на конце, который гасил отдачу выстрела. Длина их достигала 2-х метров и больше, калибр 20-30 мм. Вес достигал 5-8 кг. Здесь было также 15 ружей или ручниц - ручное огнестрельное оружие (на то время гнотово-жагорное (фитильное?)) весом 2-4 кг, калибром 20-30 мм и длиной около 1,8 м. На то что крепость только незадолго до описания начала переходить исключительно на огнестрельное оружие указывают 102 баллисты, которые здесь сохранились. Баллисты это своеобразное артиллерийское оружие - большой лук на лафете который посылал каменные или металлические шары и стрелы.

Развитие огнестрельного оружия в первой половине XVI столетия и экспансионистские устремления вносят качественные коррективы в вооружение каменецкой крепости. В середине указанного столетия здесь по описи насчитывали 14 орудий, 43 гаковницы, 30 аркебузов, 20 коротких двухколесных мушкетов, 120 орудийных шаров (ядер?), 32 барилки (?) и одну бочку пороха. К сожаления автор описания не указал калибр орудий, отметив только что 6 из них бОльшие, а 8 мЕньшие.Калибр скорее всего колебался между 24 и 3 фунтами (152-176 мм). Аркебузой называли ручное огнестрельное оружие с фитильным замком и громоздким прикладом. Ее калибр составлял 12-22 мм, общая длина 1,2 - 2,4 м, вес от 5 до 25 кг. На смену ей пришло усовершенствованое огнестрельное оружие - мушкеты в которых вместо гнотовых замков начали использоваться кремнево-колесные (ККЗ)и кремнево-ударные (КУЗ). В нашем случае речь идет о двухколесных мушкетах, то есть о таких которые имели по два кремнево-колесных замка на стволе.

С особенной актуальностью встал вопрос питания артиллерийского обеспечения Каменца на рубеже XVI - XVII в., когда Каменцу непосредственно стали угрожать турки. Для большего маневра огнем с запаной стороны каменного замка в 1642 году встала новая крепость или гонверк, что абсолютно господствовал над местностью, контролируя подступы со стороны Хотина. Король польский и королевич за свой счет обеспечили крепость артиллерией, но описи не сохранили количественую и качественную характеристику каменецкого арсенала первой трети XVII в. В 1637-1639 гг. здесь насчитывали 26 орудий разного калибра. В 1650-1654 гг. их количество уменьшилось до 40 единиц в том числе 3 четвертькартауны (12 фунтовое орудие -122 мм), одна октава (8 фунтовая - примерно 100 мм), 11 полковых, 6 фунтовых и 10 трехфунтовых орудий (96 и 76 мм), 2 кулеврины (20 фунтов), 2 кулеврины бастардовы (около 10 фунтов), 6 фальконетов (1-2 фунта - 45-50 мм), 2 мортиры (орудия навесного боя с крутой траекторией полета ядра). Для обеспечения боя в 1654 году в замке было сосредоточено 270 ц пороха, 115 ц олова, 4064 связки фитилей, 4682 шт 6-фунтовых пуль, 1638 шт трехфунтовых, прочих разных 4201 шт, 25 артиллерийских и 1098 ручных гранат. Значительно возросло количество мушкетных пуль по сравнения с 1650-1653 гг. - 204400 против 29650 и 65260 соответственно. Оборонительные возможности Каменецкой крепости в случае необходимости могли усиливаться дворовой (собственной?)артиллерией шляхты.

Особый вопрос использования артиллерии Каменца во время осады его турками в 1672 г. Известно что со стороны турок обстрел города вело более 100 орудий, в том числе 26 тяжелых и 12 мортир. По Каменецкой артиллерии определенного числа нет, хотя кое-какие источники указывают что пушек было около 400 (3), но защитники отмечали значительное количество орудий и пороха при нехватке артиллеристов. Нехватка опытных специалистов-пушкарей была, наверное хронической. Например генерал коронной артиллерии Кшиштов Арцишевский еще в 1647 г. отмечавший низкую квалификацию каменецких артиллеристов издал приказ направить в Каменец из Бара двух пушкарей и двух ремонтников. Во время осады 1672 г. один каменецкий пушкарь обслуживал от 4 до 6 стволов, а под конец осады 6 и больше.

Захватив Каменец турки учли ошибки польского гарнизона, обеспечив крепость не только значительным количеством артиллерии, но и квалифицированными пушкарями-гумбараджи. Накануне эвакуации из города в сентябре 1699 года турецкий артиллерийский арсенал насчитывал 227 орудий и 14 мортир, которые обслуживали около 1000 солдат.

После возвращения Каменца под эгиду Польской короны в 1699 году крепость должна была с нуля возродить артиллерийский арсенал. По приказу генерала коронной артиллерии Мартина Катского Каменецкая крепость обеспечивалась орудиями за счет других замков. НапримерЮ 15 декабря 1699 года только из Бара направлено в Каменец 8 железных 3- и 6-фунтовых орудий, одна железная 15-фунтовая могртира и две бронзовых 6-фунтовых.

Уже в 1703 году количество орудий в Каменце выросло до 76 единиц, среди которых находилась одна 125-фунтовая мортира (ок. 350 мм). В 1718 году здесь насчитывается уже 121 орудие, а в 1789 году 228 единиц.

В XVIII в. Каменец имел не только значительный арсенал, но и стал уентром орудийного производства на Подолье. В 1708 г. военный инженер Арчибальд Анжей Гловер да Глейден создает людвисарню (????) которая за 25 лет существования изготовила ок. 40 орудийных стволов. В 1769 году комендант Каменецкой крепости Ян де Витте возобновляет работу людвисарни и до 1772 года изготавливает еще 61 орудие. Таким образом, на протяжении XVIII в. перед вхождением города в состав Российской Империи, в Каменце было произведено около 100 орудий. Всего во время перехода Каменца под власть России в крепости насчитывалось 245 орудий.

>В 1812 році Кам'янецька фортеця виводиться за штат військового відомства, проте у місті продовжує перебувати гарнізонна артилерія, що входить до складу 9-ої бригади Дунайського округу, штаб-квартира якого знаходилась в Хотині.

В 1812 году Каменецкая крепость выводится за штат военного ведомства, однако в городе продолжает находиться гарнизонная артиллерия, которая входит в состав 9-й бригады Дунайского округа, штаб-квартира которого находилась в Хотине.
От Олег...
К Пехота (09.06.2001 14:12:13)
Дата 09.06.2001 18:42:49

Спасибо!!!! А вот это сложно??? :о)))

Здравия желаю!...

Фортифікація Кам’янця-Подільського за планом К.Оппермана 1794р.
Кам'янець-Подільський перш за все формувався як місто-фортеця. Генетичний зв'язок з Європою та активне існування в контексті європейської політики дали можливість відчути тут вплив кращих фортифікаційних шкіл.

Після переходу у 1793 році під юрисдикцію російської корони Кам'янець розглядається вищими військовими колами як об'єкт побудови Нової фортеці Кронштадтського [фортового] типу після ліквідації та часткового пристосування укріплень попередніх епох. Враховуючи значну видовженість, якої набув західний кордон Росіі, а також сусідство з Австрією і Прусією, імперія постала перед необхідністю створення нової концепції державної оборони, над чим вищі ешелони військового та військово-інженерного корпусу почали працювати з кінця XVIII ст. Військовий архів інженерного відомства зберіг матеріали, що відображають рекогносцировку західної прикордоної лінії у 1794-1797 рр. яка була доручена інженер-капітану Карлу Опперману, інженер-генерал-майору де Вітте [1795], інженер-генерал-майору Сухтелену та інженер-генерал-майору Деволану [1797]. Як результат розвідки та аналізу цими людьми були розроблені плани фортифікації, про що також збереглися архівні документи.

Найбільший інтерес для нас становить план інженер-капітана Оппермана, який безпосередньо стосувався Кам'янця-Подільського. За пропозицією цього інженера в ролі фортець були обрані Дінабург, Постава, Несвіж, Мінськ, Остріг, Кам'янець-Подільський. З них дві - Мінська та Кам'янець-Подільська фортеці повинні були належати до розряду великих. На користь Кам'янця було те, що тут вже була стара фортифікаційна система, хоч, як відзначав генерал-лейтенант Федір Ласковський: «что...касается Каменца-Подольского, то все инженеры того времени, да и сам капитан Опперман находили местоположение его самим невыгодым для возведения крепостной ограды, вследствие близости болот,окружающих город со всех сторон. Существующая ограда, состоя из старинних каменных стен, не могла оставаться в таком виде и, наконец, крепость заключала в себе довольно обширный и многолюдный город, который, по политическим обстоятельствам и характеру жителей, мог только вредить обороне и парализовать ее действия».(1)До того ж Кам'янець-Подільський, додає Ф.Ласковський, всупереч «приписываемой ему в то время стратегической важности, представлял по своему топографичсскому положению весьма важные невыгоды, как для сооружения новой крепостной ограды, так и при исправлении существовавшей в то время старинной. Особенность местности заключается в том, что... противоположный берег реки, окружающей крепость со всех сторон значительно, командует ею».(2)

Панівний стан лівого берегу каньйону р.Смотрич був настільки очевидним, що практично унеможливлював деблокуючу атаку гарнізону міста. Таким чином, коли б гарнізон Кам'янця був взятий в облогу, це значило б фактично катастрофу. За визначенням генерала Деволана: «Эта крепость расположена была хорошо для того времени, когда турки и татары довольствовались открытым нападением, не употребляя артиллерии. С введением этой, у турок крепость зта была взята вместе с другими...» (3)Коли фортеця була захоплена за допомогою артилерії у др. пол. XVII ст., то на кін. ХVIII ст. артилерійська наука та сила гарматного пострілу досягла таких вершин, що з пануючих лівобережних пагорбів місто досить легко можна було розбомбардувати. Саме на ліквідацію такої небезпеки і був направлений план Оппермана, розроблений ним за наказом командуючого військами, дислокованими в губерніях, приєднаних від Польщі, князя Юрія Долгорукого, у 1794 р.


Цей план передбачав:

зламати Нову фортецю [горнверк] та зрівняти це місце;
частково [у східній частині] зламати Стару фортецю, а західні кам'яні стіни дещо реконструювати, захистивши земельним бруствером;
навкруги міста збудувати кам'яну стіну ламаної лінії з казематовими фланкуючими приміщеннями, або відкритими батареями. При найбільш захищених дільницях стіни мали бути збудовані казарми та магазини для гарнізону на 1000 солдатів;
у найбільш високих місцях Старого міста вирішено було побудувати артилерійські батареї, розмістивши їх так, щоб вони не прострілювались вогнем з-за каньйону. Для того, щоб зрівняти або наблизити висоту міських батарей до висоти пануючих лівобережних пагорбів, планувалось штучно підняти їх платформи, збудувавши під ними приміщення для зберігання пороху.
Крім цього, враховуючи незахищенність каньйону, що оточував місто і який важко було контролювати з міських батарей, було вирішено очистити його від всіх будівель, знести дві греблі, що давали б змогу підтримувати рівень води у річці літньої пори року, а головне — побудувати артилерійські казематовані кофри для стрільби по настильній траєкторії вздовж рову. Для задоволення потреб замку, каньйону та міста артилерійський парк тут мав налічувати 25 гармат великого калібру у замку, 50 на верхніх батареях міста та 125 малокаліберних у кофрах каньйону і фланкуючих казематах міста та замку. Гарнізон повинен був налічувати 3500 піхотинців та 400 артилеристів. Проте найбільш масштабні роботи були запроектовані за межами міста, яке у ті часи розташовувалось у межах сьогоднішнього Старого міста.

Щоб виключити загрозу блокади, вирішено було побудувати відносно невеликі, але добре озброєні артилерійські форти, що зв'язувалися б з містом підземними комунікаціями.

Головний і найбільший форт неправильної п'ятикутної форми повинен був розміститися на північному пагорбі, приблизно у районі сьогоднішнього кабельного заводу, оскільки він тяжів над самою низькою та відкритою частиною міста. На кожному бастіоні планувалося розмістити по 10, а на кожному равеліні по 6 великокаліберних гармат [разом 80 одиниць]. Для прикритої дороги було необхідно 15 гармат малого калібру. Гарнізон, що налічував 1500 піхотинців та 190 артилеристів, мав розміститися у спеціально збудованих казармах та магазинах. З містом цей форт з'єднувався підземним переходом, який починався на лівому березі Смотрича напроти Кушнірської башти. Другий, дещо менший форт, за формою плана правильний чотирикутник, мав бути збудований на південному пагорбі, там, де сьогодні знаходяться склади військового училища. Крім чотирьох бастіонів та чотирьох равелінів посередині форту був запланований круглий кавальєр, що давав змогу активно маневрувати вогнем на всі боки. Для цього необхідно було 66 великокаліберних гармат — по 10 на бастіони, по 4 на равеліни та 10 на кавальєр. Десять малокаліберних гармат захищали прикриту дорогу.1200 піхотинців та 152 артилеристи — гарнізон форту — теж мали спеціально збудовані казарми. Південний форт, як і північний з'єднувався з містом підземним переходом. Нарешті, третє окреме укріплення фортового типу, що мало взаємодіяти з замком,повинно було вирости напроти нього на полі над Карвасарами. Тут пагорб давав змогу контролювати частину міста та замок. Тому укріплення набувало форми відкритого форту з одним бастіоном, двома напівбастіонами та двома равелінами, оберненими у бік поля, але з відкритою горжею у бік міста. Така форма давала змогу і місту контролювати це укріплення у разі його захоплення ворогом. Сюди планувалося 40 великокаліберних та 10 малокаліберних гармат, 800 піхотинців і 100 артилеристів. Таким чином, Кам'янець-Подільський отримував логічно завершену систему укріплень відповідно до вимог часу, котрі виводили його на рівень фортець високого гатунку, неприступність якої забезпечували 261 гармата великого калібру, 160 малого, 4 тисячі піхотинців та 842 артилеристи. Така фортеця, що була опорним пунктом значних військових сил, могла не тільки вести активну оборону, але й контролювати стратегічно важливу дільницю території з розв'язкою доріг. Для порівняння — під час переходу фортеці під російську юрисдикцію вона налічувала 245 гармат різного роду і калібру. Проте проект капітана Оппермана не був реалізований, 3 одного боку він був розроблений у той непевний час, коли за 6 років кін. ХVIII — поч. XIX ст. змінилося три російських монархи. З іншого південний напрямок російської зовнішньої політики дещо втрачав актуальність в зв'язку з подіями в Європі. Крім того, вражає кошторисна вартість плану Оппермана. У цінах того часу вона складала 1 млн.180 тис. карбованців. Тому у 1797 році Кам'янець-Подільська військово-інженерна команда запропонувала свій, спрощений та здешевлений, варіант реконструкції фортеці, реалізація якого йшла досить повільними темпами і до 1812 року, коли фортецю було виведено за штат військових об'єктів, тут майже нічого не було зроблено. На щастя саме повільність та нерозторопність військового відомства дали змогу зберегти систему кам'яненьких укріплень середніх віків та нового часу, котрі в поєднанні з оригінальними забудовами культового та цивільного характеру створюють унікальний архітектурний ансамбль старовинного міста, надаючи йому вигляду своєрідної неповторності.

Зауваження:

Ласковский Д. Материалы для истории инженерного искусства в России. ч.ІV, 1869, рукопись. [ВИА г.Москва]. с.48-49.
Там же, с.638.
Там же, с.1428.
От Чобиток Василий
К Олег... (09.06.2001 11:47:44)
Дата 09.06.2001 11:57:47

Re: Прошу помощи...

Привет!

Я бы с удовольствием помог, но уж слишком длинно :(

>А вообще, не поскажите, есть ли элекронный переводчик какой-нть
>с украинского на русский???


Их несколько штук есть. С ходу вспомнил название "Рута"

С уважением, В.Чобиток http://armor.kiev.ua/
От Олег...
К Олег... (09.06.2001 11:47:44)
Дата 09.06.2001 11:49:29

И вот это бы еще...

Фортифікація Кам’янця-Подільського за планом К.Оппермана 1794р.
Кам'янець-Подільський перш за все формувався як місто-фортеця. Генетичний зв'язок з Європою та активне існування в контексті європейської політики дали можливість відчути тут вплив кращих фортифікаційних шкіл.

Після переходу у 1793 році під юрисдикцію російської корони Кам'янець розглядається вищими військовими колами як об'єкт побудови Нової фортеці Кронштадтського [фортового] типу після ліквідації та часткового пристосування укріплень попередніх епох. Враховуючи значну видовженість, якої набув західний кордон Росіі, а також сусідство з Австрією і Прусією, імперія постала перед необхідністю створення нової концепції державної оборони, над чим вищі ешелони військового та військово-інженерного корпусу почали працювати з кінця XVIII ст. Військовий архів інженерного відомства зберіг матеріали, що відображають рекогносцировку західної прикордоної лінії у 1794-1797 рр. яка була доручена інженер-капітану Карлу Опперману, інженер-генерал-майору де Вітте [1795], інженер-генерал-майору Сухтелену та інженер-генерал-майору Деволану [1797]. Як результат розвідки та аналізу цими людьми були розроблені плани фортифікації, про що також збереглися архівні документи.

Найбільший інтерес для нас становить план інженер-капітана Оппермана, який безпосередньо стосувався Кам'янця-Подільського. За пропозицією цього інженера в ролі фортець були обрані Дінабург, Постава, Несвіж, Мінськ, Остріг, Кам'янець-Подільський. З них дві - Мінська та Кам'янець-Подільська фортеці повинні були належати до розряду великих. На користь Кам'янця було те, що тут вже була стара фортифікаційна система, хоч, як відзначав генерал-лейтенант Федір Ласковський: «что...касается Каменца-Подольского, то все инженеры того времени, да и сам капитан Опперман находили местоположение его самим невыгодым для возведения крепостной ограды, вследствие близости болот,окружающих город со всех сторон. Существующая ограда, состоя из старинних каменных стен, не могла оставаться в таком виде и, наконец, крепость заключала в себе довольно обширный и многолюдный город, который, по политическим обстоятельствам и характеру жителей, мог только вредить обороне и парализовать ее действия».(1)До того ж Кам'янець-Подільський, додає Ф.Ласковський, всупереч «приписываемой ему в то время стратегической важности, представлял по своему топографичсскому положению весьма важные невыгоды, как для сооружения новой крепостной ограды, так и при исправлении существовавшей в то время старинной. Особенность местности заключается в том, что... противоположный берег реки, окружающей крепость со всех сторон значительно, командует ею».(2)

Панівний стан лівого берегу каньйону р.Смотрич був настільки очевидним, що практично унеможливлював деблокуючу атаку гарнізону міста. Таким чином, коли б гарнізон Кам'янця був взятий в облогу, це значило б фактично катастрофу. За визначенням генерала Деволана: «Эта крепость расположена была хорошо для того времени, когда турки и татары довольствовались открытым нападением, не употребляя артиллерии. С введением этой, у турок крепость зта была взята вместе с другими...» (3)Коли фортеця була захоплена за допомогою артилерії у др. пол. XVII ст., то на кін. ХVIII ст. артилерійська наука та сила гарматного пострілу досягла таких вершин, що з пануючих лівобережних пагорбів місто досить легко можна було розбомбардувати. Саме на ліквідацію такої небезпеки і був направлений план Оппермана, розроблений ним за наказом командуючого військами, дислокованими в губерніях, приєднаних від Польщі, князя Юрія Долгорукого, у 1794 р.


Цей план передбачав:

зламати Нову фортецю [горнверк] та зрівняти це місце;
частково [у східній частині] зламати Стару фортецю, а західні кам'яні стіни дещо реконструювати, захистивши земельним бруствером;
навкруги міста збудувати кам'яну стіну ламаної лінії з казематовими фланкуючими приміщеннями, або відкритими батареями. При найбільш захищених дільницях стіни мали бути збудовані казарми та магазини для гарнізону на 1000 солдатів;
у найбільш високих місцях Старого міста вирішено було побудувати артилерійські батареї, розмістивши їх так, щоб вони не прострілювались вогнем з-за каньйону. Для того, щоб зрівняти або наблизити висоту міських батарей до висоти пануючих лівобережних пагорбів, планувалось штучно підняти їх платформи, збудувавши під ними приміщення для зберігання пороху.
Крім цього, враховуючи незахищенність каньйону, що оточував місто і який важко було контролювати з міських батарей, було вирішено очистити його від всіх будівель, знести дві греблі, що давали б змогу підтримувати рівень води у річці літньої пори року, а головне — побудувати артилерійські казематовані кофри для стрільби по настильній траєкторії вздовж рову. Для задоволення потреб замку, каньйону та міста артилерійський парк тут мав налічувати 25 гармат великого калібру у замку, 50 на верхніх батареях міста та 125 малокаліберних у кофрах каньйону і фланкуючих казематах міста та замку. Гарнізон повинен був налічувати 3500 піхотинців та 400 артилеристів. Проте найбільш масштабні роботи були запроектовані за межами міста, яке у ті часи розташовувалось у межах сьогоднішнього Старого міста.

Щоб виключити загрозу блокади, вирішено було побудувати відносно невеликі, але добре озброєні артилерійські форти, що зв'язувалися б з містом підземними комунікаціями.

Головний і найбільший форт неправильної п'ятикутної форми повинен був розміститися на північному пагорбі, приблизно у районі сьогоднішнього кабельного заводу, оскільки він тяжів над самою низькою та відкритою частиною міста. На кожному бастіоні планувалося розмістити по 10, а на кожному равеліні по 6 великокаліберних гармат [разом 80 одиниць]. Для прикритої дороги було необхідно 15 гармат малого калібру. Гарнізон, що налічував 1500 піхотинців та 190 артилеристів, мав розміститися у спеціально збудованих казармах та магазинах. З містом цей форт з'єднувався підземним переходом, який починався на лівому березі Смотрича напроти Кушнірської башти. Другий, дещо менший форт, за формою плана правильний чотирикутник, мав бути збудований на південному пагорбі, там, де сьогодні знаходяться склади військового училища. Крім чотирьох бастіонів та чотирьох равелінів посередині форту був запланований круглий кавальєр, що давав змогу активно маневрувати вогнем на всі боки. Для цього необхідно було 66 великокаліберних гармат — по 10 на бастіони, по 4 на равеліни та 10 на кавальєр. Десять малокаліберних гармат захищали прикриту дорогу.1200 піхотинців та 152 артилеристи — гарнізон форту — теж мали спеціально збудовані казарми. Південний форт, як і північний з'єднувався з містом підземним переходом. Нарешті, третє окреме укріплення фортового типу, що мало взаємодіяти з замком,повинно було вирости напроти нього на полі над Карвасарами. Тут пагорб давав змогу контролювати частину міста та замок. Тому укріплення набувало форми відкритого форту з одним бастіоном, двома напівбастіонами та двома равелінами, оберненими у бік поля, але з відкритою горжею у бік міста. Така форма давала змогу і місту контролювати це укріплення у разі його захоплення ворогом. Сюди планувалося 40 великокаліберних та 10 малокаліберних гармат, 800 піхотинців і 100 артилеристів. Таким чином, Кам'янець-Подільський отримував логічно завершену систему укріплень відповідно до вимог часу, котрі виводили його на рівень фортець високого гатунку, неприступність якої забезпечували 261 гармата великого калібру, 160 малого, 4 тисячі піхотинців та 842 артилеристи. Така фортеця, що була опорним пунктом значних військових сил, могла не тільки вести активну оборону, але й контролювати стратегічно важливу дільницю території з розв'язкою доріг. Для порівняння — під час переходу фортеці під російську юрисдикцію вона налічувала 245 гармат різного роду і калібру. Проте проект капітана Оппермана не був реалізований, 3 одного боку він був розроблений у той непевний час, коли за 6 років кін. ХVIII — поч. XIX ст. змінилося три російських монархи. З іншого південний напрямок російської зовнішньої політики дещо втрачав актуальність в зв'язку з подіями в Європі. Крім того, вражає кошторисна вартість плану Оппермана. У цінах того часу вона складала 1 млн.180 тис. карбованців. Тому у 1797 році Кам'янець-Подільська військово-інженерна команда запропонувала свій, спрощений та здешевлений, варіант реконструкції фортеці, реалізація якого йшла досить повільними темпами і до 1812 року, коли фортецю було виведено за штат військових об'єктів, тут майже нічого не було зроблено. На щастя саме повільність та нерозторопність військового відомства дали змогу зберегти систему кам'яненьких укріплень середніх віків та нового часу, котрі в поєднанні з оригінальними забудовами культового та цивільного характеру створюють унікальний архітектурний ансамбль старовинного міста, надаючи йому вигляду своєрідної неповторності.

Зауваження:

Ласковский Д. Материалы для истории инженерного искусства в России. ч.ІV, 1869, рукопись. [ВИА г.Москва]. с.48-49.
Там же, с.638.
Там же, с.1428.
От Пехота
К Олег... (09.06.2001 11:49:29)
Дата 10.06.2001 18:45:10

Вчера не успел просто...


>Фортификация Каменец-Подольского по плану К. Оппермана 1794 г.
Каменец-Подольский прежде всего формировался как город-крепость. Генетическая связь с Европой и активное существование в контексте европейской политики дали возможность почувствовать здесь влияние лучших фортификационных школ.

После перехода в 1793 году под юрисдикцию российской короны Каменец рассматривается высшими военными кругами как объект строительства Новой крепости Кронштадского (фортового) типа после ликвидации и частичного приспособления укреплений предыдущих эпох. Учитывая значительную протяженность, какую получила западная граница России, а также соседство с Австрией и Пруссией, империя встала перед необходииостью создания новой концепции государственной обороны, над чем высшие эшелоны военного и военно-инженерного корпуса начали работать с конца XVIII в. Военный архив инженерного ведомства сохранил материалы, которые отображают рекогносцировку западной приграничной линии в 1794-1797 гг. которая была поручена инженер-капитану Карлу Опперману, инженер-генерал-майору де Витте (1795), инженер-генерал-майору Деволану (1797). Как результат разведки и анализа этими людьми были разработаны планы фортификации, о чем также сохранились архивные документы.

Наибольший интерес для нас представляет план инженер-капитана Оппермана, который непосредственно касался Каменца-Подольского. По предложению этого инженера в роли крепостей были выбраны Динабург, Постава, Несвиж, Минск, Острог, Каменец-Подольский. Из них две - Минская и Каменец-Подольская крепости должны были относиться к разряду больших. В пользу Каменца было то, что здесь уже была старая фортификационная система, хотя, как отмечал генерал-лейтенант Федор Ласковский: «что...касается Каменца-Подольского, то все инженеры того времени, да и сам капитан Опперман находили местоположение его самим невыгодым для возведения крепостной ограды, вследствие близости болот,окружающих город со всех сторон. Существующая ограда, состоя из старинних каменных стен, не могла оставаться в таком виде и, наконец, крепость заключала в себе довольно обширный и многолюдный город, который, по политическим обстоятельствам и характеру жителей, мог только вредить обороне и парализовать ее действия».(1) К тому же Каменец-Подольский, добавляет Ф. Ласковский впротиворечие «приписываемой ему в то время стратегической важности, представлял по своему топографичсскому положению весьма важные невыгоды, как для сооружения новой крепостной ограды, так и при исправлении существовавшей в то время старинной. Особенность местности заключается в том, что... противоположный берег реки, окружающей крепость со всех сторон значительно, командует ею».(2)

Господствующее положение левого берега каньона р. Смотрич было настолько очевидным, что практически исключало деблокирующую атаку гарнизона города. Таким образом, если бы гарнизон Каменца был взят в осаду, это фактически означало бы катастрофу. По замечанию генерала Деволана:«Эта крепость расположена была хорошо для того времени, когда турки и татары довольствовались открытым нападением, не употребляя артиллерии. С введением этой, у турок крепость зта была взята вместе с другими...» (3) Если уж крепость была захвачена с помощью артиллерии во второй половине XVII в., то на конец XVIII в. артиллерийская наука и сила орудийного выстрела достигли таких вершин, что с господствующих левобережных холмов город достаточно легко можно было разбомбить. Именно на ликвидацию такой опасности и был направлен план Оппермана, разработаный им по приказу командующего войсками, дислоцированными в губерниях, присоединенных от Польши, князя Юрия Долгорукого, в 1794 г.

Этот план предусматривал:

Сломать Новую крепость (горнверк) и сровнять это место;

частично (в восточной части) сломать Старую крепость, а западные каменные стены кое-где реконструировать, защитив земельным бруствером;

вокруг города построить каменную стену ломаной линии с казематными фланкирующими помещениями, или открытыми батареями. При наиболее защищенных участках стены должны быть построены казармы и магазины для гарнизона на 1000 солдат;

В наиболее высоких местах Старого города решено было построить артиллерийские батареи, разместив их так, чтобы они не простреливались огнем из-за каньона. Для того чтобы сравнять или приблизить выстоу городских батарей к высоте господствующих левобережных холмов, планировалось искусственно поднять их платформы, построив под ними помещение для хранения пороха.

Кроме этого учитывая незащищенность каньона, который окружал город и который тяжело было контролировать с городских батарей, было решено очистить его от всех построек, снести две плотины (возможно опечатка, т. к. звести - построить, возвести), что давали бы возможность поддерживать уровень воды в реке в летнее время года, а главное - построить артиллерийские, казематные кофры для стрельбы по настильной траектории вдоль рва. Для удовлетворения потребностей замка, каньона и города артиллерийский парк здесь должен был насчитывать 25 орудий большого калибра в замка, 50 на верхних батареях города и 125 малокалиберных в кофрах каньона и фланкирующих казематах города и замка. Гарнизон должен был насчитывать 3500 пехотинцев и 400 артиллеристов. Однако наиболее масштабые работы были запланированы за пределами города, который в то время располагался в пределах сегодняшнего Старого города.

Чтобы исключить угрозу блокады, решено было построить относительно небольшие, но хорошо вооруженные артиллерийские форты, которые связывались бы с городом подземными комуникациями.

Главный и наибольший форт неправильной пятиугольной формы должен был разместиться на северном холме, примерно в районе сегодняшнего кабельного завода, поскольку он довлел (?) над самой низкой и открытой частью города. На каждом бастионе планировалось разместить по 10, а на каждом равелине по 6 крупнокалиберных орудий (всего 80 единиц). Для прикрытой дороги было необходимо 15 орудий малого калибра. Гарнизон, насчитывавший 1500 пехотинцев и 190 артиллеристов, должен был разместиться в специально построенных казармах и магазинах. С городом этот форт объединялся подземным переходо, который начинался на левом берегу Смотрича напротив Кушнирской (возможно русское название другое) башни.Другой, несколько меньший форт, в плане правильный четырехугольник, должен был быть построен на южном холме, там, где сегодня находятся склады военного училища. Кроме четырех бастионов и четырех равелинов посредине форта был запланирован круглый кавальер, дававший возможность активно маневрировать огнем во все стороны. Для этого необходимо было 66 крупнокалиберных орудий - по 10 на бастионы, по 4 на равелины и 10 на кавальер. Десять малокалиберных орудий защищали прикрытую дорогу. 1200 пехотинцев и 152 артиллериста - гарнизон форта - также имели специально построенные казармы. Южный форт, как и северный соединялся с городом подземным переходом. Наконец, третье отдельное укрепление фортового типа, которое должно было взаимодействовать с замком, должно было вырости напротив него на поле над Карвасарами. Здесь холм давал возможность контролировать часть города и замок. Поэтому укрепление получило форму открытого форта с одним бастионом, двумя полубастионами и двумя равелинами, повернутыми в сторону поля, но с открытой горжей (?) в сторону города. Такая форма давала возможность и городу контролировать это укрепление в случае его захвата врагом. Сюда планировалось 40 крупнокалиберных и 10 малокалиберных орудий, 800 пехотинцев и 100 артиллеристов. Таким образом, Каменец-Подольский получил логично завершенную систему укреплений соответствующую требованиям времени, которые выводили его не уровень крепостей высокого класса, неприступность которой обеспечивали 261 орудие большого калибра, 160 малого, 4 тысячи пехотинцев и 842 артиллериста. Такая крепость, служившая опорным пунктом значительных военных сил, могла не только вести активную оборону, но и контролировать стратегически важный участок территории с развилкой дорог Для сравнения - во время перехода крепости под российскую юрисдикцию она насчитывала 245 орудий разных типов и калибров. Однако проект капитана Оппермана не был реализован, с одной стороны он был разработан в то смутное время, когда за 6 лет XVIII - начала XIX в. сменилось три российских монарха. С другой южное направление российской внешней политики несколько утратило актуальность в связи с событиями в Европе. Кроме того, поражает сметная стоимость плана Оппермана. В ценах того времени она составляла 1 млн. 180 тыс. рублей. Поэтому в 1797 году Каменец-Подольская военно-инженерная команда предложила свой, упрощенный и удешевленный, вариант реконструкции крепости, реализация которого шла достаточно медленными темпами и до 1812 года, когда крепость была выведена за штат военных объектов, здесь почти ничего не было сделано. К счастью именно медлительность и нерасторопность военного ведомства дали возможность сберечь систему каменецких укреплений средних веков и нового времени, которые в соединении с оригинальными постройками культового и гражданского характера составляют уникальный архитектурный ансамбль древнего города, придавая его виду своеобразную неповторимость.

Сноски:

>Ласковский Д. Материалы для истории инженерного искусства в России. ч.ІV, 1869, рукопись. [ВИА г.Москва]. с.48-49.
>Там же, с.638.
>Там же, с.1428.