Зоряний шлях
2 травня 2003 року 00:21 Юсов Зоряний шлях
Стояв тихий марсіанський вечір, маленький Івась тільки но повернувся з прогулянки і як тайфун носився по хаті з іграшковою лазерною шаблею уявляючи себе козацьким ватажком, що веде залізні українськи полки на боротьбу з московськими дикунами. “Івасю, скільки можна казати, не одягай вишиванку на скафандер – забрудниш. До церкви в чому підеш?” – журила хлопця мати. Батько сидів біля великого манітору курив люльку переглядаючи свіжу підбірку новин від інформаційно-аналітичного відділу Національного космічного центру колоніального розвитку. Івась підбіг до батька, вмостився у нього на колінах і з награно- серьйозним виразом дитячого обличчя вчитувався у текст, який супроводжувався відео-стрічкою.
“День створення УБ святкуватиме 14 квітня вся українська нація на планеті Земля та далеко за її межами. Департамент українських космічних колоній готує низку парадів за участю військово-космічного флоту українських міжпланетних збройних сил. У столиці Об”єднаного Марсу Першославську на всіх підприємствах департаменту в цей день оголошено оплачуваний вихідний.” – цей уривок зі стрічки новин найбільше зацікавив хлопчика. “Тату, а що таке УБ?” – запитав Івась у Батька. Той перевів погляд від манітору на сина, загасив люльку і з явним задоволенням відповів: “Колись давно, синку, були скрутні часи для нашого народу. Українці тоді ще не підкорили космос і жили виключно на Землі. Тільки-но розпалась континентальна імперія Радянський Союз і українці після сотень років поневолення здобули можливість будувати незалежну державу. Проте тоді ми не змогли скористатись шансом і владу захопили дуже погані люди. Вони грабували народ, вбивали безневинних людей, знищували нашу мову, кривдили українську церкву. Ну, наскільки я пам”ятаю з уроків історії у школі, одним з найбільших тиранів тих часів був такий собі Кучма”.
“Знаю, коли я був ще зовсім малий, мама лякала мене, якщо я буду себе погано поводити, то мене забере Кучма.” – із розумінням прокоментував Івась.
“Правильно синку, ну так от було тоді дуже сутужно. Україна не мала друзів, всі тільки хотіли взяти нашу Батьківщину під свій контроль. В середені країни панував хаос. Не було сили, яка могла б побороти антинародний режим. Хтось говорив, що воює з ним, а на справді лише брехав народу.
І от дивлячсись на таку кривду зібрились в чудовому українському місті Одеса молоді хлопці та дівчата які захотіли звільнити Україну і змінити Світ. Вони об”єднались і створили потужну національну силу – Українське Братство.”
“А чому Братство, там що сестер не було?”
“Чому ж були і сестри, а назву таку вони обрали, бо були патріотами своєї нації і побратимами у боротьбі за її звільнення. УБ стало потужним рухом, який охопив всю Україну. Вони змогли скинути антиукраїнську владу. УБ в купі з іншими патріотичними силами подарувало нам свободу, об”єднало українску націю. Після того була важка робота у будівництві нашої держави. Були зазіхання з боку чужинців, які нехотіли втрачати Україну. І знову УБ повело українців до перемоги. Завдяки тим далеким бурхливим подіям і діяльності УБ ми пізніше змогли дати волю і іншим скривдженим народам, підкорити космос, заселити наш рідний Марс.”
Івась слухав із захопленням, уявляючи собі події сивої давнини. “То вони були як козаки?” – спитав хлопчик. “Вони і були козаками, тільки козаками своєї доби, лицарями, що довели боротьбу до кінця.” – поучав батько малого сина.
Івась зістрибнув з батькових колін і знову почав бігати по квартирі з шаблею. Тепер він вигукував по дитячому гучно: “Кучму геть!”,і уявляв себе активістом УБ який нищить ворогів України.
Стояв тихий марсіанський вечір.
