A я всем советую почитать "Футурологичeский конгрeсс" Стaнислaвa Лeмa. Эти рeбятa eго дaжe в титрaх нe укaзaли, хотя "Matrix" это соврeмeнныи рeмэйк Лeмa.
СBAH
>Ссылка: хттп://www.weбдeптх.цом.уa/мaтриx.хтмл
>МАТРИЦЯ
>(для тих, хто бачив фільм)
>Нєо – дурний неофашист у якого амнезія, дежа-вю та хвороба паркінсона. Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ і постійно задає ідіотскі питання
>Морфей – наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм і також носить довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві, тому непогано розмовляє по-русськи
>Триніті – коханка Нєо
>Агенти – кацапські санітари, перевдягнені божевільними
>Ріган – кацапський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш Мод і мнить себе філософом
>Огакул – стара єврейка з Одеси
>Також наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та інші.
>Епіграф:
>Имaгинe, тхeрe ис но споон
>(Де ложка, блядь?!)
>Частина Перша. Тіпа рєальний мір
>Сцена Перша
>На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка рожа Морфея.
>Нєо: Ой!
>Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.
>Нєо: Ти хто?
>Морфей: Хочеш знати правду?
>Нєо: Шо-о?
>Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?
>Нєо: Яку?
>Морфей: Тьху! (відключається)
>У двері дзвонять
>Нєо: Хочу!… тобто, Хто там?
>Наркомани: Це ми. Є?
>Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і випадають на ізмєну
>Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь дівку. Дівка видирається, пиздить усе довкола та верещить: “Агенти, агенти!”. Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика.
>Сцена Третя
>Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло на манер кацапської смірітєльної рубашки
>Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От... хуйня!
>Входять санітари
>Нєо: Ага, агенти, блядь! (З цими словами він таки витягує праву руку та показує санітарам американський фак)
>Агенти: Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш процидурку? Мням, мням :) Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі скажемо: ти – падло! Ми санітари, ми – чистимо заразу. А зараза – це ти. (З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду гнуту столову ложку) Уяви – немає ніякої ложки. (Санітари регочуть та залишають палату).
>Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке… про конхвету…
>Сцена Четверта
>Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
>Нєо: Шо тут?
>Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
>Трініті: Буе-еееєєє....
>Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо
>Морфей: Візьмеш червоне – будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє, шо і ми. Візмеш синє – будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.
>Трініті: Буе-еееааааа....
>Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі. Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його.
>Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий
>Трініті: Бууууууе-еееєєє....
>Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу!
>З цими словами він починає молотити меблі, п’яних кацапів та інший хлам, що розкиданий по комнаті
>Трініті: Шо він робить?
>Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!
>Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє....
>Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких випадках він кричить «Хе!» і пиздить ногами прєпятствія. Очі його заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.
>Сцена П’ята
>Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах. Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок. Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті. Від цього мичання і розліпля очі Нєо.
>Нєо: (хрипко) Хто тут?...
>Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?
>Нєо: Нєє...
>Морфей: То знай, тут ти.
>Нєо: Хто я?
>Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу
>Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея мобільного телефона і тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається.
>Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..
>Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А!
>На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.
>Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, “Алльо!”
>Нєо зі страхом відкидає мобілу.
>Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула...
>Нєо: Хто такий Оракул?
>Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає, що живе у Матриці. Він відчіває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати Матрицю.
>Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя?
>Трініті: Бо ти мудак!
>Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!
>Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати
>Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність. В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися, деякі можна зламати.
>Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?
>Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь.
>Нєо: (радісно) Правду?
>Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.
>Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра
>Нєо: І на хуя?
>Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?
>Морфей штовхає Нєо з даху.
>Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!...
>Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “бля”!
>Нєо: Бля-а-а-ааа!...
>На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей.
>Морфей: Білі не вміють літати...
>Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф
>Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер.
>Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти.
>Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину.
>Частина Друга. Матріца
>По-за Сценою
>Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою сидить Ріган, та табличка "Сміт", відповідно зі Смітом. Ріган судорожно їсть. У Сміта у вухо всуното кусок дроту від телефону, який він постійно теребить. В руці в ньохо мухобойка, якою він час від часу пиздить по столу.
>Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса?
>Ріган: Ам-гум… Скоко? Платішь скоко?
>Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр?
>Ріган: (закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси - тарєлка борща каждий дєнь і дімедрол!
>Сміт: Добре, тарілка і ампула…і ложка в день!
>Ріган: Три!
>Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя!
>Ріган: (шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо кунг-фу, це він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не-е ка-аажжее-еее….
>Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл нахуй, бо нічо не получішь.
>Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати, тихенько пиздіть зі столу ложку і тихенько рачкує у двері.
>Сцена Перша
>Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на підлозі сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими ложками. Входять Морфей та Нєо.Останнього тіпає та сіпає у різні боки. Рухи в нього поривчасті, очі блищать, пальці тремтять.
>Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум!
>Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгіша, синку. А хто цей мудак?
>Морфей: (огидно кривляючись) Він хоче знати пГьавду
>Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти двігаєшься такі как Агент!
>Нєо: (тіпається) Я... угк… знаю... укг… Кунг! Хву!..
>Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І кто-то из вас умгет. Ілі нє умгет…. Но кто-то такі умгєт.
>Нєо: (сіпаючи головою) Кунг! Хву!
>Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, божеж мой, от на - з’їж.
>Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре. Поступово його попускає.
>Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я?
>Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй.
>Нєо: От спасібо, я краще піду
>Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити, мнуть ложки
>Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за блядь?
>Морфей: Нічого не кажи. Я не хочу знати ту хуйню – він витягує з-за пазухи старого замацаного телефона який починає огидно дзвонити – Ми повераємось.
>Нєо: Куди?
>Морфей: Додому, у рєальний мир!
>Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти.
>Нєо: (радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, блядь!
>Агенти: (крутячи Морфея) От ти, ніггер, нам і потрібен. Ідьом, нас ждєт главврач!
>Морфей: (з гордістю озираючись на Нєо) Я дуже страшний!
>Агенти: Ага. Як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть)
>Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманів, невловимо швидко. На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду, але якась хуйня хряцає його в потилицю і розуміння згасає.
>Сцена Друга
>В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку пьяний. По підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук триста ложок.
>Нєо: (співає) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з канво-оєм!…"
>Трініті: Де Морфей?
>Нєо: (показуючи пальці хрест-на-хрест) "АйПі мой двєсті сор-рок пьять, я в айсікью хаачу опьять!…"
>Ріган: Де Морфей?!
>Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз.
>Трініті: Останній раз питаю, де Морфей?
>Нєо: (падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу! - З останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки
>Ріган: (шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука!
>Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що сталося з Морфеєм?
>Нєо: Збрроя! Мені потрібна зброя! Я стріляти хочу!
>Ріган: Зроби йому клізму, бо помре
>Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо, не помічаючи, хапає найбільшу ложку шо поруч обома руками і починає терти її бік об бетонну підлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає ложку у штані та приймається за іншу. Ріган з острахом дивиться на вже пьятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує.
>Нєо: А ну стояти, блядь!
>Ріган: (хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє?
>Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й залишається стирчати. На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана ампули. Нєо підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до рота.
>Нєо: От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив!
>Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по пилюці. Права лишає слід дуже схожий на слово “Матриця”, а ліва – “Ми тут як блядськи батарейки”.
>Сцена Третя
>Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі. На стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки зв’язані. Поруч копошаться лікарі.
>Нєо: Ага, то тут в вас штаб! – голосно бздить, клізма випадає і на підставлену долоню падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру.
>Морфей плямка, миттю вирячує очі і з голосним «чпок» зникає. На стільці лишається лише старий замацаний телефон.
>Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»!
>Нєо: Я знаю Кунг-Фу та вмію літати!
>З цими словами він пиздить головного лікаря телефоном. Телефон дзвонить, лікар падає, інші – тікають.
>Заключна Сцена
>На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.
>Нєо: (вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе!
>Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!
>Трініті: Буе-еееєєє....
>Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і решітка. Вправним ударом голови він б’є скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну синю далечинь. З високого неба лунає «Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!»
