|
|
От
|
Юрген
|
|
|
К
|
All
|
|
|
Дата
|
11.05.2002 17:15:20
|
|
|
Рубрики
|
WWII; Современность;
|
|
И снова про дивизию "Галичина"....Мониторинг прессы.
Приветствую.
Прочитал тут в дереве сообщений про заявления С. Визенталя, а вот сегодня смотался за хлебушком и по дороге купил газету "Високий Замок", и развернув, нашёл письмо украинского ветерана 14-й гренадерской дивизии. Вот решил его привести.
"ЧОМУ Я ПІШОВ У ДИВІЗІЮ " ГАЛИЧИНА".
" Останнім часом у нашій пресі знову зазвучала тема дивізії "Галичина". Це пов'язано із прагненням депутатів (минулого скликання) Івано-Франківської міської ради надати ветеранам цієї дивізії певні соціальні пільги. На "дивізійників" деякі засоби масової інформації виливають зараз чимало бруду. Для того, аби щось говорити чи писати про дивізію "Галичина", треба знати ті обставини, за яких усе це відбувалося.
У той час я був студентом одного з львівських навчальних закладів.Перед самимим канікулами прийшов до інституту наказ, щоб студенти зголошувалися до Німеччини на працю або у дивізію "Галичина". Студенти у більшості своїй обирали дивізію, бо німці обіцяли вільну Україну. Особисто для мене цей мотив був вирішальним. Чимало юнаків сподівалося на те, що, що діставши від німців зброю і вишкіл, зможуть з часом перейти до лав УПА. У багатьох не було іншого вибору: німці ловили людей на вулицях міст і сіл. Одних скеровували примусово до Німеччини, інші змушені були ставати під прапори української дивізії. Усіх цих людей об'єднувала ненависть до одвічного ворога України--комуністичної Москви. У їхній пам'яті ще свіжими були жахливі картини більшовицьких репресій над безневинними галичанами. Маю на увазі масове виселення галичан до Сибіру, Мордовії, Казахстану. А ще стояли перед очима тисячі наших громадян, знищених у тюрмах НКВС у перші дні війни. У Львові таких жертв було понад одинадцять тисяч, у Дрогобичі понад 900...Така ж картина була по всій Галичині.
Дехто дуже сильний акцент робить на тому, що дивізія "Галичина" формувалася під егідою військ СС. Це була лише формальна приналежність. Ми, слов'яни, не могли бути есесівцями, бо не належали до так званої "вищої арійської раси"...У дивізії ми не носили відзнак СС, у нас на комірцях і рукавах був лев Данила Галицького. На другий рік після свого утворення дивізія змінила свою назву. Вона стала Першою дивізією Української національної армії. Якщо б йшлося про збройну боротьбу за незалежність України, то я б пристав і до самого чотра із пекла... Не дивно, що можновладці у Москві та наші яничари так ненавидять ветеранів дивізії. Так само вони ненавидять козаків, гетьмана Мазепу, Січових стрільців, воїнів УПА--всіх, хто прагнув вільної України...
Чомусь у нас замовчують той факт, що у перші місяці війни були факти добровільної здачі у полон тисяч червоноармійців. І на Великій Україні люди пам'ятали про масові репресії, голодомор...
А ще б я радив деяки пропагандистам не зациклюватися на дивізії "Галичина", а частіше згадувати про Російську визвольну армію генерала Власова. Не думаю, що тільки від страху за своє життя сотні тисяч росіян повернули зброю проти більшовиків...А ще треба пригадати про те, як 23 серпня 1939 року Сталін і його поплічники цілувалися із фашистським міністром Ріббентропом...
Я цим листом ні перед ким не виправдовуюся, хочу тільки, щоб люди знали правду..."
Передано полностью, с сохранением орфографии, пунктуации, стилистики автора.
К письму прилагается фото--несколько десятков пожилых людей--ветеранов дивизии--собрались на церковную панихиду возле Бродов по тем, кто погиб в котле.
Газета издается во Львове, Ужгороде, Черновцах, Ивано-Франковске, Тернополе, Ровно, Луцке, Хмельницком, Виннице, Киеве. Тираж--463000 в неделю, издается также русскоязычный вариант.
Что интересно в письме--1) особенности набора в дивизию 2)безысходность и отсуствие выбора у многих в то время.
С уважением,
Юрген.