A zatímco paní Müllerová, uplakaná a rozechvělá, cedila kávu, dobrý voják Švejk si zpíval na posteli:
Jenerál Windischgrätz a vojenští páni
od východu slunce vojnu započali
hop, hop, hop!
Vojnu započali, takto jsou zvolali:
Pomoz nám Kristus Pán s Panenkou Marií;
hop, hop, hop!
Uděšená paní Müllerová pod dojmem strašného válečného zpěvu zapomněla na kávu a třesouc se na celém těle uděšeně naslouchala, jak dobrý voják Švejk dál zpívá na posteli:
S Panenkou Marií a ty čtyry mosty
postav si Pimonte, silnější forposty;
hop, hop, hop!
Byla bitva, byla, tam u Solferina,
teklo tam krve moc, krve pod kolena;
hop, hop, hop! Krve pod kolena a na fůry masa,
vzdyť se tam sekala vosumnáctá chasa;
hop, hop, hop!
Vosumnáctá chaso, neboj se ty nouze,
vždyť za tebou vezou peníze na voze;
hop, hop, hop!
"Milostpane, proboha jich prosím," ozvalo se žalostivé z kuchyně, ale Švejk již končil svou válečnou píseň:
Peníze na voze a menáž v kočáře,
kerejpak regiment tohlencto dokáže?
Hop, hop, hop!
Paní Müllerová vyrazila ze dveří a běžela pro lékaře. Vrátila se za hodinu, zatímco Švejk si zdříml.
І в той час, як пані Мюллерова, заплакана і схвильована, цідила каву, бравий вояк Швейк, лежачи в ліжку, співав:
Як Віндішґрец і всі генерали
Вранці до схід сонця війну розпочали.
Гоп-гоп-гоп!
Війну розпочали, хором закричали:
«Рятуй, божа мати, щоб ми не пропали!»
Гоп-гоп-гоп!
Перелякана пані Мюллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву і, тіпаючись усім тілом, з острахом прислухалась, як бравий вояк Швейк співає далі в своїй постелі:
На мости п’емонтські веди, божа мати.
Ти постав, П’ємонте, потужні гармати!
Гоп-гоп-гоп!
Була битва грізна біля Сольферіно,
Текла кров червона по саме коліно.
Гоп-гоп-гоп!
По коліна крові, і м’яса не тонко,
Воювали хлопці з десятого полку,
Гоп-гоп-гоп!
Не бійтеся, хлопці, злиднів у дорозі,
Там везуть за вами грошики на возі.
Гоп-гоп-гоп!
— Ради бога, ласкавий пане, я вас прохаю, — почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:
Ой на возі гроші, а їсти — в повозці;
А хто живе краще, як ті наші хлопці?
Гоп-гоп-гоп!
Пані Мюллерова метнулася до дверей і побігла по лікаря. Повернулася вона за годину. Швейк тим часом задрімав.
