А вообще, не поскажите, есть ли элекронный переводчик какой-нть
с украинского на русский???
Спасибо...
А вот сам текст:
Артилерійське забезпечення фортеці протягом XV - XVIII ст.ст.
Опорядження фортеці артилерійським озброенням було першочерговим завданням її оборонної міці. Безперечним є той факт, що з великого числа Подільських укріплень головне місце потягом XV-XVIII століть посідало кам'янецьке. Час не зберіг документальних даних щодо її планування та озброєння протягом майже всього XV століття. Правда, відомо, що до середини XV століття вогнепальна артілерія мало впливала на регулярнсть фортечних забудов, оскільки сама залишала бажати багато кращого. У 1463 році польська корона викуповує кам'янецкий замок у магнатів Бучацьких і тут розпочинаються роботи по його пристосуванню згідно вимог вогнепального періоду. Перший, найдавніший опис що зберігся, складений під час передачі ряду подільських фортець новому старості у 1494 році, який характеризуючи озброєння подає: 11 гармат, в тому числі одну велику тарасницю, чотирі напів тарасниці, дві півгуфниці та чотирі меньші гармати. Тарасницями називали гармати невеликого калібру (40-45 мм) та ваги (до 120 кг), які застосовували на пряслах (тарасах) фортечних стін. Півтарсниці, відповідно, гармати того ж функціонального призначення, але в половину меншого калібру і ваги. Гуфницями (гафуницями, гауфницями, гаубицями) називали гармати, що могли вести обстріл, як по настильний так і по навесній траєкторії. Калібр їх був різноманітним, але здебільшого це були гармати великого калібру. Останні чотири гармати скоріше за все були такими, що відомі як пушки, тобто гармати настільного бою.
Крім цього фортеця мала шість гаківниць — великих фортечних рушниць з гаком на кінці ствола, який гасив віддачу пострілу. Довжина їх сягала 2-ох метрів і більше, калібр 20-30 мм. Вага становила 5-8 кг. Тут було також 15 рушниць або ручниць — ручна вогнепальна зброя (на той час гнотова-жагорна) вагою 2-4 кг, калібром 20-30 мм і довжиною близько 1,8 м. Про те, що фортеця лише незадовго перед описом почала переходити виключно на вогнепальну зброю вказують 102 балісти, котрі тут збереглися. Балісти це своєрідна метальна артилерійська зброя — великий лук на лафеті котрий посилав кам'яні або металеві кулі та стріли.
Розвиток вогнепальної зброї у перший половині XVI століття та експансійні устрімління вносять якісні корективи в озброєння кам'янецької фортеці. В середині вказаного століття тут за описом нараховували 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебузів, 20 коротких двоколісних мушкетів, 120 гарматних куль, 32 барилки та одну бочку пороху. На жаль, автор опису не вказав калібр гармат, зазначивши лише, що 6 з них більші, а 8 менші. Калібр скоріше за все коливався між 24 та 3 фунтами (152-176 мм). Аркебузою звали ручну вогнепальну зброю з гнотовим замком та незграбним прикладом. Калібр її становив 12-22 мм, загальна довжина 1,2-2,4 м, вага від 5 до 25 кг. На зміну ій прийшла вдосконалена зброя — мушкети в яких замість гнотових замків, почали використовувати крем'яно-коліщаті (ККЗ) та крем'яно-ударні (КУЗ). В нашому випадку йдеться про двоколісні мушкети, тобто такі котрі мали по два крем'яно-коліщатих замки на стволі.
Зособливою актуальністю постало питання артилерійського забезпечення Кам'янця на рубежі XVI-XVII ст., коли Кам'янцю безпосередньо почали загрожувати турки. Для більшого маневру вогнем з західного боку кам'яного замку в 1621 році постала нова фортеця або гонверк, що абсолютно панував над місцевістю, контролюючи підступи з боку Хотина. Король польський та королевич своїм коштом забезпечили фортецю артилерією, але інвентарі не зберегли кількісну та якісну характеристику кам'янецького арсеналу першої третини XVII ст. У 1637-1639 рр. тут нараховували 26 гармат різного калібру. У 1650-1654 рр. їх кількість збільшилась до 40 одиниць в тому числі 3 чвертькартауни (12 фунтова гармата — 122 мм), одна октава (8 фунтова — близько 100 мм), 11 полкових, 6 фунтових та 10 трифунтових гармат (95 та 76 мм), 2 кулеврини (20 фунтів), 2 кулеврини бастардові близько 10 фунтів, 8 фальконетів (1-2 фунта — 45-50 мм), 2 мортири (гармати навісного бою з крутою траекторією польоту ядра). Для забезпечення бою у 1654 році у замку було зосереджено 270 ц пороху, 115 ц олова, 4064 в'язки гноту, 4682 шт. 6-фунтових куль, 1638 шт. трифунтових, інших різних 4201 шт., 25 артилерійських та 1098 ручних гранат. Значно зросла кількість мушкетних куль порівняно 1650-1653 рр. — 204400 проти 29650 та 65280 відповідно. Оборонна спроможність Кам'янецької фортеці в разі потреби могла підсилюватись надвірною артилерією шляхти.
Особливе питання використання артилерії Кам'янця під час облоги його турками в серпні 1672 р. Відомо, що з боку турків обстріл міста вели понад 100 гармат, в тому числі 26 важких та 12 мортир. Щодо Кам'янецької артилерії, сталого числа не існує, хоч деякі джерела вказують, що гармат було близько 400(3), але захісники відзначали значну кількість гармат і пороху при браці гармашів. Брак фахових спеціалістів-гармашів був мабуть хронічним. Наприклад, генерал коронної артилерії Криштоф Арцишевський ще в 1647 р. відзначивши низький фах кам'янецьких артилеристів віддав наказ відправити до Кам'янця з Бару двох гармашів та двох ремонтників. Під час облоги 1672 р. один кам'янецький гармаш обслуговував від 4 до 6 стволів, а під кінець облоги 6 і більше.
Захопивши Кам'янець турки врахували помилки польського гарнізону, забезпечивши фортецю не тільки значною кількістю артилерії, але й кваліфікованими гармашами-гумбараджі. Напередодні евакуації з міста у вересні 1699 року турецький артилерійський арсенал нараховував 227 гармат та 14 мортир, котрі обслуговували близько 1000 солдатів
Після повернення Кам'янця під егіду корони Польської в 1699 році фортеця повинна була з нуля відродити артилерійський арсенал. За наказом генерала коронної артилерії Мартина катського Кам'янецька фортеця забезпечувалась гарматами за рахунок інших замків. Наприклад, 15 грудня 1699 року лише з Бару направлено в Кам'янець 8 залізних 3 та 6-фунтових гармат, одна залізна 15 фунтова мортира та дві бронзових, 6-фунтових.
Вже 1703 році кількість гарма в Кам'янці зросла до 76 одиниць, серед яких знаходилась одна 125-фунтова мортира (бл. 350 мм). В 1718 році тут налічувється вже 121 гармата, а в 1789 році 228 одиниць.
У XVIII ст. Кам'янець мав не тільки значний арсенал, але й став центром гарматного виробництва на Поділлі. В 1708 р. військовий інженер Арчибальд Анжей Гловер де Глейден утворює людвісарню, котра за 25 років існування виготовила бл. 40 гармат. стволів. В 1769 році комендант Кам'янецької фортеці Ян де Вітте відновлює роботу людвисарні і до 1772 року виготовляє ще 61 гармату. Таким чином, протягом XVIII ст., перед входженням міста до складу Російської Імперії, в Кам'янці було виготовлено біля 100 гармат. Всього під час переходу Кам'янця під владу Росії у фортеці налічувалось 245 гармат.
В 1812 році Кам'янецька фортеця виводиться за штат військового відомства, проте у місті продовжує перебувати гарнізонна артилерія, що входить до складу 9-ої бригади Дунайського округу, штаб-квартира якого знаходилась в Хотині.
Джерела
Список генералам, штабам и оберофицерам всей Росийской Армии с показанием чинов, фамилий, и знаков отличий. СПб. 1828 г.
Мемории или записки артилерийские... СПб. 1732 г.
Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного исскуства в России. ч.4. 1869 (рукопись).
Военные энциклопедии. СПб. 1911.
Ю. Сіціньський. Оборонні замки Західного Поділля. XIV-XVII ст. К.-П. 1994.
Артилерия. БСЭ, II вип. 1970.
Історія Українського війська. Львів. 1992.
В. О. Сидоренко. З історії селянсько-козацької артилерії часів Визвольної війни українського народу. 1648-1654 рр.
А. Б. Жук. Стрелковое оружие. М. 1992.
А. Н. Кирпичников, И. Н. хлопин. Крепость Кирилло-Белозерского монастиря и ее вооружение в XVI-XVIII веках. МИА 77/1958.
А. Н. Кирпичников. Метательная артилерия Древней Руси. МИА 1958.
С. Ольгенбрант. Энциклопедия повшехна. Польське войско. Варшава 1902.
Януш Волінські. Здзсьов воен польсько-турецьких. Варшава. 1983.
Даріуш Колодзейчик. Еялет Кам'янецькі. Варшава 1994.
Тадеуш Новак. Фортифікація і артилерія Каменца-Подольскіего в XVIII веке.// Студія і матеріали до гісторіі войсковості. том 19. ч. 1. Варшава 1973.
Тадеуш Новак. Арсенал в Каміенцу- Подольскім// Польська техніка воєнна XVI-XVIII века. Варшава 1970.
